Матеріали міжнародних науково-практичних конференцій кафедри політології

Космополітизм у контексті технологічної трансформації та вертикальної інтеграції людства

Ілля Мартинюк — 2026-05-28

Сьогоднішня глобальна трансформація деконструює звичні межі національних держав. «Морально-етичний фундамент космополітизму минулих епох більше не забезпечує необхідної стійкості глобальних зв’язків, вимагаючи заміни на жорсткі інституційні механізми». «Горизонтальний» космополітизм минулого століття виявився безсилим перед лицем системних криз. На часі – перехід до «вертикальної» моделі: жорсткої системи технологічних та інституційних опор, що здатні впорядкувати хаос. «Екзистенційний масштаб сучасних загроз вимагає деідеологізації космополітичного проєкту, перетворюючи його на інструментальний механізм спільної безпеки. У цій парадигмі космополітизм постає вже не як прояв моральної волі, а як безальтернативна модель стратегічної взаємозалежності».

Вплив соціальних мереж на політичну мобілізацію молоді

Богдан Карнаух — 2026-05-28

У сучасному суспільстві політичні процеси дедалі більше переходять у цифровий простір. Соціальні мережі стали ключовим каналом комунікації, особливо серед молоді, яка є найбільш активною онлайн-аудиторією. Водночас зростає невизначеність щодо того, наскільки активність у соціальних мережах може перетворитись на реальний політичний активізм. Проблема полягає у відсутності чіткого розуміння механізмів впливу соціальних мереж на активність молоді у політичній сфері: чи справді вони стимулюють громадянську участь, чи обмежуються символічними проявами: лайки, репости, коментарі. Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році соцмережі, наприклад, Telegram та TikTok, стали ключовими платформами для координації волонтерських ініціатив, збору коштів та поширення інформації про допомогу армії та цивільним. Швидкість поширення інформації та масштаб її охоплення демонструють, що цифрова мобілізація молоді набуває масового характеру і здатна швидко перетворюватись з онлайн-активності на реальні дії. Метою дослідження є аналіз впливу соціальних мереж на політичну мобілізацію молоді в Україні, визначення основних механізмів цифрової участі та оцінка практичних кейсів, що ілюструють взаємозв’язок онлайн-активності з реальними політичними діями.

Роль електронного врядування у процесі ухвалення управлінських рішень в Україні

Ярослав Сергієць — 2026-05-28

Сучасна українська державність переживає суттєві зміни, що охоплюють усі ключові сфери політичного, соціального та економічного життя. Традиційні моделі управління, перевантажені бюрократією, поступово витісняються інноваційними підходами, які передбачають тіснішу взаємодію держави та суспільства. У цьому контексті впровадження електронного врядування та інструментів електронної демократії стає критично необхідним. Цифровізація сьогодні вже не лише оптимізує адміністративні процедури, а й є фундаментом для забезпечення стійкості державного апарату, що дуже актуально під час повномасштабного воєнного конфлікту.

Медіафреймування в умовах цифрового авторитаризму

Дмитро Булгаков — 2026-05-28

Метою роботи є виявити механізми формування медіафреймів і пов’язаних наративів у висвітленні зазначеного саміту в медіасистемах із різним типом політичного режиму (ліберальні демократії та держави з високим рівнем державного контролю інформаційного простору, зокрема в логіці цифрового авторитаризму).

Медійна політика та громадська думка в КНР на початку повномасштабної фази російсько-української війни

Артур Анісов — 2026-05-28

В умовах загострення глобального геополітичного протистояння інформаційна політика Китайської Народної Республіки щодо російсько-української війни стає важливим індикатором реальної зовнішньополітичної стратегії Пекіна, що виходить за межі офіційних дипломатичних заяв. Актуальність теми зумовлена необхідністю розуміння механізмів, за допомогою яких підконтрольні державі медіа конструюють інформаційний порядок денний, балансуючи між декларованим нейтралітетом та стратегічним партнерством з РФ. Метою роботи є виявлення ключових наративів, інструментів цензури та маніпуляцій у китайському медіапросторі, а також аналіз їх впливу на формування суспільної думки стосовно російської агресії. У теоретичному вимірі досліджувана проблематика може інтерпретуватися крізь призму політичного реалізму, що пояснює проросійську риторику стратегічним балансуванням проти впливу США, та конструктивістських підходів, які акцентують увагу на ролі державних медіа у формуванні антизахідної ідентичності та консолідації суспільства довкола офіційних наративів.

Трансформація медіаспоживання в епоху цифрового капіталізму

Сергій Морозов — 2026-05-28

Боротьба за підписників в епоху цифрової трансформації стає дедалі більш витонченою. Це також стосується і сфери телебачення. Будь-яка телевізійна платформа стикається, з одного боку, питаннями утримання підписників та, з іншого, що саме цим підписникам запропонувати. Цифрова трансформація медіа та поява нових способів ретрансляції привели до нового осмислення монетизації телевізійного контенту.

Вертикальна модель цифрової дисциплінарної влади

Ірина Мацишина — 2026-05-28

Наприкінці 2025 року ціни на оперативну пам’ять зросли до 200 % у зв’язку з переорієнтацією виробників на випуск HBM-чипів, що пов’язано з обчисленням AI. Запит на гігантські об’єми пам’яті змінив пріоритет технологічного ринку, де увага переключилася з обслуговування користувача на обслуговування обчислень його поведінки за допомогою AI. Така ситуація демонструє зміну ієрархій, коли виробники пам’яті задовольняють в першу чергу дата-центри, а не пересічного користувача. За прогнозами аналітиків, найближчим часом користувач змушений буде відмовитися від потужних комп’ютерів із достатньою пам’яттю та купувати підписки у потужних корпорацій. Можливість прискорювати роботу інструментів обробки даних за допомогою AI надає корпораціям доступ до даних користувача. На них нейромережа буде тренуватися, щоб прораховувати всі ризики та передбачати успіх.

Криза експертного знання та цифрова демократія

Елла Мамонтова — 2026-05-28

Сьогодні, в умовах переходу від «державоцентричного» до «людиноцентричного» урядування, відбувається докорінна трансформація всієї публічної сфери. Ми спостерігаємо, як разом із диверсифікацією практик громадської участі через інструменти e-participation трансформується і роль політичної експертизи. У ситуації, коли цифровізація перетворила класичну «площу» (агору) на мережеву структуру, де ієрархія знань замінюється горизонтальними зв’язками, саме поняття «експертності» втрачає свою сакральність. Традиційні інститути – академічна спільнота, аналітичні центри – дедалі частіше стикаються з дефіцитом легітимності через нездатність оперативно реагувати на динамічні цифрові виклики.

Стратегічні наративи як інструмент протидії гібридним впливам у сучасному політичному дискурсі

Інна Проноза — 2026-05-28

Основні аспекти дослідження. Центральним об’єктом аналізу є стратегічний наратив, як впорядкована система смислів, що пропонує логічне пояснення складних політичних процесів. На відміну від короткострокових інформаційних кампаній, стратегічний наратив апелює до довгострокової пам’яті та ідентичності. Гібридні впливи, зі свого боку, працюють через «дискурсивні розриви», намагаючись внести суперечності в національну історію та посіяти недовіру між різними соціальними групами.

Трансформація дискурсу Володимира Зеленського щодо держав Південного Кавказу в контексті російсько-української війни

Віталій Берегута — 2026-05-28

У сучасних політичних системах глава держави є одним із ключових суб’єктів формування та реалізації зовнішньополітичного курсу. Так, в Україні згідно з Конституцією главою держави є Президент, який не лише здійснює керівництво зовнішньою політикою, але й представляє Україну в міжнародних відносинах та веде переговори й укладає міжнародні договори від її імені [1]. Важливим для дослідження постає дискурс президента як форма публічного представлення зовнішньополітичних пріоритетів держави. Його аналіз на матеріалі офіційних промов, заяв, інтерв’ю, а також повідомлень про результати переговорів з іноземними лідерами дає змогу простежити, як у публічній комунікації президента відображаються його уявлення про політичну значущість окремих держав, регіонів і напрямів взаємодії з ними, та як на цій основі реалізуються визначені зовнішньополітичні пріоритети. Одним із показових для такого аналізу регіональних напрямів зовнішньої політики України є держави Південного Кавказу.

Інституційно-економічні механізми політичного домінування ліберально-демократичної партії Японії (1955–1993)

Олексій Черниш — 2026-05-28

Світова політична, інституційна та управлінська практика демонструє розмаїття моделей, типів та підтипів демократичного урядування в різних країнах, так само як і підходів, критеріїв та визначень до них. Для підтвердження наведемо приклади низки дефініцій моделей демократій, які використовуються в сучасній політологічній літературі: постмодерна, класична, ліберальна, егалітарна, плюралістична та багато інших. Загалом, у наукових дослідженнях виділяється близько 550 моделей та визначень демократій.

Лобізм і конструювання геополітичного простору: вплив фантомних просторів та виклики для глобальної безпеки

Владислав Колесниченко — 2026-05-28

Сучасна глобальна нестабільність, що характеризується наявністю багатьох точок незгоди між державами та політичними акторами, наявністю активних та потенційних військових конфліктів тощо, є наслідком системи обставин, які, вочевидь, є багатовимірними. Одним з актуальних вимірів цих обставин є небезпечне поєднання концепції фантомних просторів із можливостями лобістів. Почасти знаходячись поза межами інституційних рамок та формальних обмежень, цей симбіоз все одно має помітний вплив на розвиток тих чи інших проблемних питань світової політики, чим пояснюється актуальність представлених тез, так само як і його відповідність тематиці конференції та обраної секції. Пропонується стислий огляд центральної концепції з формуванням висновків, що закладають основу для подальших досліджень тематики.

Роль Тайваню на ринку напівпровідників: геополітичні ризики і наслідки

Ярослав Волинчук — 2026-05-28

Тайвань є світовим лідером у виробництві напівпровідників – переважна частка комп’ютерів та смартфонів більшості користувачів в усьому світі так чи інакше пов’язана з Китайською Республікою. Компанії TSMC (Taiwan Semiconductor Manufacturing Company) та UMC (United Microelectronics Corporation) виробляють мікросхеми для найбільших світових компаній, зокрема: Apple, Nvidia, AMD, MediaTek тощо. Ця невелика острівна держава виробляє понад 60 % від усіх мікрочипів у світі [1]. Упродовж усієї історії успіху Китайська Республіка стикалася у минулому і нині з низкою різних ризиків: геополітичних, природних та технологічних.

Інтерпретації політичної реальності «інформаційного реверсу» у діахронії (на прикладі Будапештського Меморандуму 1994 р.)

Роман Серов — 2026-05-28

У політичному житті сучасної України деякі резонансні події неодноразово поверталися в інформаційний простір у нових інтерпретаціях, які змінювали їх зміст і суспільне сприйняття, додаючи на кожному етапі нову політичну та ціннісну актуальність. Це явище визначено нами як «інформаційний реверс» – зворотно-поступальне відтворення дискурсу в нових історичних умовах із суттєвим ідеологічним оновленням. Показовим прикладом такого процесу є тема підписання Будапештського Меморандуму (1994) про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Головний сенс його тексту і політичні наслідки зазнали кількох хвиль гострих дискусій і інтерпретацій, хоча упродовж цього часу в Україні змінилося шість президентів.

Безпека України в умовах триваючої війни та перспективи завершення конфлікту

Світлана Сорока — 2026-05-28

Війна Росії проти України триває понад 4 роки, а ініціатива на полі бою поступово переходить до Росії, яка веде війну на виснаження та щоденно захоплює нові території невеликими темпами. Територія України систематично зазнає ракетно‑дронових ударів, причому інтенсивність російських атак значно перевищує можливості української сторони завдавати симетричної шкоди російській економіці та інфраструктурі. Водночас ресурси мобілізації сторін є асиметричними: Україна стикається з проблемами загальної військової мобілізації, низькою мотивацією частини особового складу та високими масштабами дезертирства, тоді як Росія формально обмежується частковою мобілізацією за умови ознак прихованого призову. Все це формує контекст, у якому пошук шляхів припинення війни неможливо відділити від питання про причини конфлікту та архітектуру європейської безпеки.

Сек’юритизація як ідеологічна парадигма національної безпеки: скандинавський досвід в умовах невизначеності

Ірина Воротілова — 2026-05-28

Сучасні глобальні виклики – пандемії, війни, інформаційні та кібернетичні загрози, зростання взаємозалежностей між державою та суспільством – призвели до формування нової логіки національної безпеки в умовах невизначеності. За таких обставин класичні стратегії, засновані на військовому балансі та прогнозуванні, втрачають ефективність. Безпека дедалі частіше розглядається не як статика, а як динамічна система адаптації держави і суспільства до змін. Одним із таких інноваційних підходів на початку XXI століття стала сек’юритизація – процес, за якого певне політичне питання конструюється як екзистенційна загроза та перетворюється у підставу для застосування спеціальних засобів реагування.

Сек’юритизація прав меншин як політична технологія

Світлана Коч — 2026-05-28

Питання етнокультурного різноманіття у сучасному політичному дискурсі дедалі частіше розглядається не як сфера реалізації прав і свобод, а як елемент національної безпеки. У цьому контексті посилюється тенденція до інтерпретації ролі меншин крізь призму потенційних загроз. Сек’юритизація постає як дискурсивна політична практика та політична технологія управління, що трансформує меншини з суб’єктів правового захисту на об’єкти контролю та управління ризиками. Така зміна парадигми супроводжується звуженням простору ліберальних норм, закріплених у Рамковій конвенції про захист національних меншин (1995) [1], а також посиленням державних стратегій, спрямованих на досягнення соціальної згуртованості через уніфікацію, а не підтримку різноманіття.

«Катастрофа 1898 року» та «відродження» Іспанії (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)

Ольга Іваницька — 2026-05-28

Кінець ХІХ – початок ХХ століття став переломним етапом в історії Іспанії, який супроводжувався глибокою політичною, економічною та духовною кризою. Втрата останніх колоній у підсумку іспано-американської війни 1898 року не лише завершила багатовікову історію Іспанської колоніальної імперії, але й спричинила глибокі суспільні процеси переосмислення національної ідентичності та напрямів подальшого розвитку держави. Ця подія увійшла в іспанську історію під назвою «катастрофа 1898 року» і стала важливим імпульсом для подальших прогресивних модернізаційних процесів іспанської спільноти.

Адаптивне публічне управління як інституційна основа забезпечення стійкості

Віталій Круглов — 2026-05-28

Сучасний етап розвитку державності характеризується стрімким переходом від відносно прогнозованого та стабільного середовища до умов перманентної турбулентності, комплексності та нелінійності. Трансформаційні процеси розглядаються в сучасному науковому дискурсі переважно через поняття BANI-світу (крихкий, тривожний, нелінійний). Глобальні виклики, зокрема масштабні пандемії, збройні конфлікти, різкі економічні флуктуації, масові міграційні процеси та кліматичні зміни, виявили критичні функціональні вразливості традиційних систем. Класична парадигма публічного управління, концептуально побудована на засадах жорсткої ієрархії, стандартизації процедур та довгостроковому лінійному плануванні, демонструє низьку ефективність у кризових ситуаціях, що вимагають швидкого реагування та інституційної гнучкості.

Амбідекстрія як стратегія адаптації перехідних систем в умовах невизначеності

Олена Чальцева — 2026-05-28

Актуальність дослідження зумовлена тим, що у ХХІ столітті перехідні системи (апріорі нестабільні), які демократизуються і формують свої національні моделі публічної політики стикаються з безпрецедентними викликами, серед яких ключовими є політичні, економічні, безпекові та інші проблеми. Традиційні ієрархічні («командно-контрольні») моделі управління демонструють свою неефективність в умовах, коли неможливо точно передбачити наслідки рішень та знайти ефективну і на перспективу оптимальну альтернативу розв’язання проблем. У цих умовах постає гостра наукова та практична потреба у переході до парадигми адаптивного врядування (adaptive governance), тобто такого інституційного дизайну, який гарантує не лише інерційне реагування на виклики, а й збереження легітимності та емерджентності політичної системи. Зазначена парадигма концептуалізує управління не як пошук статичного ідеалу, а як ітеративний процес «навчання через дію», де публічна політика розглядається як експеримент із вбудованими ефективними петлями зворотного зв’язку.

Моделі публічно-приватного партнерства: теоретичні засади, інструменти реалізації та практичні обмеження

Андрій Тесля — 2026-05-28

Публічно-приватне партнерство (надалі ППП) в сучасній системі публічного управління доцільно розглядати як інституційно оформлений інструмент реалізації державної політики, який поєднує стратегічні цілі держави з фінансовими, технологічними та управлінськими можливостями бізнесу. Зростання потреб у модернізації інфраструктури, зростаючий суспільний запит на якісні публічні послуги та обмеженість бюджетних ресурсів обумовлюють актуальність пошуку таких організаційних рішень, що дають змогу реалізовувати довгострокові проєкти без втрати публічного контролю над суспільно значущими результатами. У цьому контексті публічно-приватне партнерство постає не лише як механізм залучення інвестицій, а як комплексна інституційна конструкція, у межах якої визначаються правила взаємодії сторін, порядок розподілу функцій, відповідальності, ризиків і вигід.

Концептуальна модель управлінської «Формули успіху» в умовах невизначеності

Ігор Козюра — 2026-05-28

Сучасний стан суспільного розвитку характеризується високим рівнем невизначеності, що вимагає від публічної політики не лише оперативного реагування на виклики, а й активного формування нових ціннісних орієнтирів. У період перехідного стану публічна політика стає простором, де через інтерпретацію минулого та осмислення сьогодення конструюються нові суспільні смисли. Важливою складовою цього процесу є звернення до локального досвіду та персоналізованих історій успіху. У стані системної нестабільності традиційні лінійні моделі менеджменту виявляються недостатньо ефективними в середовищі, в якому управлінець змушений ухвалювати рішення в умовах суттєвого дефіциту інформації, часу та ресурсів.

Адаптивне врядування в координатах З. Баумана, У. Бека та Ш. Зубофф

Андрій Артеменко — 2026-05-28

Термін «цифрова демократія» (або е-демократія) часто помилково зводять лише до технічних аспектів, як-от: голосування через платформний додаток. Проте в контексті адаптивного врядування та суспільства ризику це поняття набуває значно ширшого, системного значення. На наш погляд, цифрова демократія – це спосіб організації суспільно-політичних відносин, за яким інформаційно-комунікаційні технології використовуються для розширення прав громадян, підвищення прозорості влади та створення нових каналів безпосереднього впливу на державну політику.

Деякі аспекти впливу програм Interreg на стратегічне планування розвитку територій

Едуард Сиромолот — 2026-05-28

Моніторингові звіти Європейської комісії щодо виконання Україною передвступних зобов’язань (Acquis) як країни кандидата у члени Європейського Союзу (ЄС) надають розгорнуті рекомендації щодо виконання євроінтеграційних завдань, які важливо використовувати у процесі стратегічного планування регіонального розвитку України. Вони є компонентом розробки положень політик місцевого та регіонального управління соціально-економічними процесами з відокремленням тематичних дій як складової публічного управління розвитком територій та євроінтеграційного процесу з синхронізації і гармонізації саме нормативно-правових документів і кращих практик реалізації діючих політик ЄС.

Автономність поняття політичної медіації: від управлінської процедури до інституту забезпечення внутрішньополітичної стабільності

Дмитро Лобода — 2026-05-28

Інституціоналізація механізмів врегулювання конфліктів є необхідною умовою адаптивності сучасних політичних систем до внутрішньої нестабільності. Явище політичної медіації в Україні та світі наштовхується на проблему термінологічної ентропії. У сучасному політологічному дискурсі поняття політичної медіації досліджується крізь різні призми – соціологічну, правову, публічно-управлінську, конфліктологічну тощо. Таке розмаїття підходів, збагачуючи науковий пошук, водночас створює концептуальну пастку: механічне перенесення визначень із суміжних дисциплін у політичну науку розмиває суб’єктно-об’єктні межі феномену. Метою цього дослідження є систематизація категоріального апарату та обґрунтування потреби, що в інституційному вимірі політики поняття «політична медіація» потребує автономного визначення, відмінного від суміжних категорій.

Концепція «критичних моментів» (critical juncture) як спроба осмислення довготривалих наслідків інституційного вибору в умовах невизначеності

Андрій Поляков — 2026-05-28

Періоди суспільно-політичних зламів, коли перед політичними акторами відкриваються можливості вибору рішень, наслідки яких є невизначеними, традиційно приваблювали увагу дослідників. Такі періоди під назвою «критичні моменти» (critical juncture) отримали концептуальне осмислення у межах історичного інституціоналізму – одного з провідних напрямів сучасної інституційної теорії, що є складником ширшого міждисциплінарного підходу «новий інституціоналізм».

The participatory budgeting as an element of the citizen participation in public administration

Svitlana Lizakowska — 2026-05-28

Constructive cooperation between local executive and legislative bodies, public organizations, and active citizens can have different natures and take appropriate forms depending on the level of complexity of the public task, in particular: financial and non-financial forms of cooperation; cooperation based on partnership or delegation of powers.
The characteristics of European practices allow us to show the practical results of cooperation between citizens and institutions at the state level, as well as EU authorities.

Основи цифрової гігієни державних службовців

Михайло Дубель — 2026-05-28

В умовах повномасштабного вторгнення на територію нашої держави переважна кількість суспільства існування загрози сприймає у фізичному вимірі. Відповідно вектор джерел небезпеки інформаційно-технологічного виміру привертає до себе набагато менше уваги. Необхідно більш точно сформулювати напрям загроз, аналізу яких буде приділена увага у цьому дослідженні. Цифрова гігієна не є часто вживаним у повсякденному, або навіть науковому, спілкуванні. Тому варто зазначити, що цифрова гігієна не тотожна інформаційній гігієні, якій приділяється значна увага у стратегії інформаційної безпеки. У першому напрямі увага приділяється безпечному користуванню своїми пристроями, у другому – саме безпечному розпорядженню своїм інформаційним простором, тобто, інакше кажучи, засадам фільтрації інформації на достовірну та підроблену. Отже, основи цифрової гігієни набагато ближчі до спрощеної версії кібербезпеки.

Етичний брендинг університету як чинник інституційної довіри в умовах суспільної невизначеності

Світлана Широка — 2026-05-28

Сучасний стан публічної політики характеризується зростанням рівня суспільної невизначеності, що зумовлено поєднанням глобальних трансформацій, технологічних змін та воєнних викликів. У таких умовах традиційні моделі інституційного розвитку потребують перегляду, оскільки довгострокове прогнозування та жорсткі управлінські схеми дедалі частіше поступаються місцем адаптивним формам управління. Важливим чинником стабільності у період соціальних трансформацій стає інституційна довіра до публічних інституцій.

Трансформація моделей взаємодії громадянського суспільства та державних інституцій у сучасній Україні в контексті розвитку публічної політики

Дар’я Смірнова — 2026-05-28

Зміни у системі публічного управління в Україні дедалі виразніше пов’язані з переосмисленням ролі громадянського суспільства як активного учасника управлінських процесів. Якщо раніше державні інституції функціонували переважно в умовах ієрархічної моделі ухвалення рішень, то нині простежується поступове зміщення до мережевих форм взаємодії, де громадські організації, ініціативні групи та окремі громадяни набувають реального впливу на формування політики. Актуальність дослідження зумовлена тим, що трансформація публічного управління відбувається не лише через інституційні реформи, а й через зміну характеру взаємодії між державою та суспільством. Ці процеси особливо загострилися в умовах соціально-політичних викликів, що стимулювали активізацію громадянської участі та підвищили запит на прозорість і підзвітність влади.

Public policy and leadership as a space for the construction of new professional communication models in conditions of uncertainty: political and diplomatic discourse

Viacheslav Tsivatyi — 2026-05-28

Public policy and the concept of «leadership» in the context of the transformation of the system of international relations in the 21st century are becoming particularly relevant. States are looking for optimal models of public administration to modernize their societies in conditions of political, diplomatic and economic uncertainty [1, p. 118–134].
In the context of modern global challenges, public policy and leadership serve as the primary arenas for designing innovative communication strategies. Here is a breakdown of how these professional models are evolving under conditions of uncertainty.

Освітня міграція та професійний вибір молоді: трансформаційні тенденції ринку праці в Україні

Катерина Глубоченко — 2026-05-28

Одним із помітних освітніх наслідків повномасштабного вторгнення для України стало різке зростання тенденції освітньої міграції. Освітня міграція української молоді (навчання за кордоном) має системний вплив як на індивідуальний професійний вибір молодих людей, так і на структуру ринку праці України загалом. Цей вплив можна розглянути у декількох аспектах.

Політичний імідж як інструмент політичної комунікації та чинник електоральної поведінки в демократичних і авторитарних політичних системах інформаційного суспільства

Андрій Железков — 2026-05-28

В умовах розвитку інформаційної епохи, масштабів розвитку інтернету та штучного інтелекту особливої актуальності набуває проблематика взаємодії суспільства з владою (як обраною, так і потенційною; політиками та партіями). Це, зі свого боку, вивело питання політичного іміджу в теоретичну та практичну площину політології. Вивчення поведінки народних обранців у процесі розвитку їх кар’єри та розгалуження методів, які залучаються під час виборчих компаній, стає дедалі вагомішим. Політичний імідж – це процес формування статусу та поведінкових норм політика для створення в очах електорату образу, який за допомогою практичних дій і психологічних методів впливу викликатиме симпатію та емоційне тяжіння до об’єкта.

Сталий розвиток і парламентська реформа: чи потрібний Україні бікамералізм після війни?

Ганна Трушевич — 2026-05-28

У сучасних умовах повномасштабної російсько-української війни та очікуваного повоєнного відновлення, Україна постає перед необхідністю не лише фізичної реконструкції зруйнованої інфраструктури, але й глибокої трансформації інституційної архітектури держави. Одним із ключових напрямів таких змін є реформування системи представницької влади, зокрема переосмислення ролі парламенту в забезпеченні сталого розвитку. У цьому контексті особливої уваги набуває питання доцільності запровадження двопалатної структури парламенту як інструменту підвищення якості публічної політики.

Роль патріотизму в умовах невизначеності

Володимир Лащенко — 2026-05-28

Традиційні моделі публічної політики формувались на основі стабільних внутрішньо та зовнішньополітичних періодів. Основна увага приділялась інституційному дизайну, правовим нормам, бюрократичним процедурам. Натомість роль прив’язаності населення до власної держави, культури, нації часто не отримувала достатньої уваги. Однак сучасні виклики змушують держави формувати свої політики в умовах перманентної невизначеності – від безпекових загроз до стрімких економічних та соціальних трансформацій. Метою статті є проаналізувати основні концепції (Аласдера Макінтайра та Роджера Скрутона) ролі патріотизму в підтримці внутрішньої згуртованості та дослідити патріотизм не як емоційне явище, а як обов’язкову умову для інституційної стійкості держави.

Титул і зміст збірника.

Збірник матеріалів конференції містить тези, присвячені актуальним питанням політики, державного управління та соціально-економічного розвитку в Україні в умовах війни та міжнародних викликів. Автори аналізують вплив кризових явищ на політичні інститути, ефективність антикризового управління, взаємодію влади та громадянського суспільства, а також порушують питання цифрової трансформації та національної безпеки. Особливу увагу приділено стратегіям відновлення країни та адаптації публічного сектору до умов високої невизначеності. Збірник є важливим внеском у дослідження, що сприяють більш глибокому розумінню сучасних викликів та стратегій для відновлення України у кризовий час та повоєнний період.

Макет збірника в повному форматі.