Амбідекстрія як стратегія адаптації перехідних систем в умовах невизначеності

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена тим, що у ХХІ столітті перехідні системи (апріорі нестабільні), які демократизуються і формують свої національні моделі публічної політики стикаються з безпрецедентними викликами, серед яких ключовими є політичні, економічні, безпекові та інші проблеми. Традиційні ієрархічні («командно-контрольні») моделі управління демонструють свою неефективність в умовах, коли неможливо точно передбачити наслідки рішень та знайти ефективну і на перспективу оптимальну альтернативу розв’язання проблем. У цих умовах постає гостра наукова та практична потреба у переході до парадигми адаптивного врядування (adaptive governance), тобто такого інституційного дизайну, який гарантує не лише інерційне реагування на виклики, а й збереження легітимності та емерджентності політичної системи. Зазначена парадигма концептуалізує управління не як пошук статичного ідеалу, а як ітеративний процес «навчання через дію», де публічна політика розглядається як експеримент із вбудованими ефективними петлями зворотного зв’язку.